Самцеврісі
Недалеко від місця, де р. Дзама впадає в р. Мткварі (Кура), біля підніжжя гори, розташоване село Самцеврісі. В його околицях знаходяться два цікавих для відвідин об’єкти: укріплення та церква. Остання є унікальною і вартою особливої уваги від поціновувачів давньої архітектури.
Та спершу кілька слів про замкові споруди, котрі знаходяться дещо західніше від самого поселення на підвищенні. Те, що ми можемо бачити зараз, – це відновлений комплекс, формування якого ймовірно почалось в період раннього середньовіччя. Точних даних про будівництво чи власників ми не знаходимо. Проте дослідники припускають, зважаючи на розміри та могутність споруд, що замок був не інакше як власністю значимих і впливових феодалів. В XV ст. на цих землях осіли князі Панаскертелі, предки князів Ціцішвілі, котрі свого часу покинули Панаскерті (провінція в Південній Грузії). Ймовірно, що в певний період Самцевріське укріплення, яке в народі іноді називають «Замок Ціцішвілі», не лише могло належати їм, а й стало їх першою резиденцією.
Що ж до конструкції, то комплекс площею близько 2000 квадратних метрів має форму витягнутого багатокутника та ділиться умовно на дві різнофункціональні частини. Південна частина була відведена для цитаделі та палацових приміщень, а в північній частині знаходився військовий гарнізон, вона була призначена для оборонних цілей. Цей поділ виник внаслідок останнього етапу будівництва і в такому вигляді дійшов і до нас. Найбільша та наймасивніша вежа відноситься до найстарших споруд комплексу. Час її побудови точно не встановлено. І той факт, що вона не має аналогів, також не дає можливості співвіднести її з іншими оборонними спорудами, час будівництва котрих нам відомий. На основі нечисленних даних, доступних для аналізу, дослідники вважають що збудована вона могла бути в VIII-IX ст. Дещо пізніше, але також ще до появи князів Панаскертелі, була збудована й церква поряд із вежею.
Історик, географ і картограф, царевич Вахушті, в своїй праці «Історія Царства Грузинського» згадує про укріплення Самцеврісі на березі Мткварі (Кури). З цього вчені роблять висновок, що в першій половині XVIII ст. замок був діючим.
На південь від укріплення Самцеврісі, на горі за селом, можна побачити маленьку охайну церкву 30-их років VII ст. Хрестово-купольна в плані, витримана в чітких пропорціях, оздоблена лаконічно, вона справляє дуже приємне враження і по праву входить в перелік архітектурних шедеврів Грузії. І хоча на перший погляд може здатися, що вона надто проста, особливо після величних Светіцховелі чи Алаверді, багатих витонченою оздобою Сапари чи Нікорцмінди. Проте розуміння того, що збудовано її було в першій половині VII ст., робить церкву в Самцеврісі дійсно складним та унікальним архітектурним об’єктом. А надписи на фасадах дають нам ще й цікавий історичний матеріал. Так, зокрема, ми дізнаємось, що в X ст., за правління царя Константина, Георгій Туалайсдзе та настоятель Домінос підвели сюди водогін. Погодьтесь, провести водогін в X ст. на окрему гору – це таки щось означає. Інший напис стосується реставрації, проведеної на межі XV-XVI ст. Мерабом Панаскертелі (зі згаданого нами вище роду, в чиїх володіннях знаходились ці землі). В 40-их рр. XX ст. храм постраждав від землетрусу, але уже в 1952 році був відреставрований.
А поряд з церквою розташована цегляна будова, усипальниця, котра датується XV-XVI ст. і є нехарактерною для середньовічної Грузії. Зважаючи на те, що саме в цей час Мераб Панаскертелі відновлював церкву, саме йому й може належати склеп. А рельєфні зображення людей, якими прикрашено фасад, можуть бути портретними зображеннями самого Мераба, його дружини та сина.
З гори відкривається гарна панорама та виграшно виглядає замок, що стоїть за кількасот метрів на своєму підвищенні. Тож поїздка сюди, до місця малолюдного та затишного, цілком може стати гарним відпочинком і дасть змогу торкнутись до чогось дуже давнього та прекрасного в своїй унікальності.
 |
 |
 |
Автор: Наталія Ходань.
Самцеврісі на мапi